ЖОВТОВОДСЬКИЙ ФУТБОЛ

 

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино

До матчу між командами України і Сан-Марино



До матчу між командами України і Сан-Марино лишилося вже не так багато часу. Вболівальники нашої команди очікують розгрому. Звісно, шансів у команди Сан-Марино досить мало, і для нас це скоріш футбольна екзотика. Але цей матеріал буде не про збірну Сан-Марино. На передодні поєдинку хотілося б детальніше розібратися у футбольному житті цієї однієї з найменших у світі республік.

Отже, Сан-Марино, або Найсвітліша республіка Сан-Марино (саме так звучить повна назва цієї держави) – знаходиться на півдні Європи, ця республіка повністю оточена Італією і займає площу лише 61 км кв (до прикладу моє рідне містечко має не набагато меншу площу). Разом з цим, Сан-Марино – найстарша держава в Європі. Заснована вона була 3 вересня 301 року (треба не забути привітати народ Сан-Марино з цим святом), святим Марином, який був біженцем із Далмації (територія сучасної Хорватії і Чорногорії). Працював він каменотесом, і на горі Монте-Тіано відкрив власну каменоломню, а потім вирішив усамітнитися на вершині цієї гори. Скоро там виник невеликий монастир. Вже до кінця VI сторіччя він жив власним життям, не залежачи не від кого в політичному аспекті. Помер святий Марин взимку 366 року. За легендою, його останніми словами були: «Relinquo vos liberos ab utroque homine», що перекладається як: «Залишаю вас вільними і від тої і від іншої людини».

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 1

За довгу історію цієї держави її багато разів хотіли захопити, але достовірних фактів, які б свідчили, що Сан-Марино втрачало свою незалежність – немає.

В 1600 році було ухвалено Конституцію Сан-Марино, а після об’єднання Італії в 1862 році були підписані міжнародні договори про торгівлю і добросусідські стосунки між двома країнами.

В роки Першої світової війни Республіка була на боці Антанти, в роки Другої світової – заявила про нейтралітет, але незважаючи на це була окупована. Щоправда, окупація тривала лише 2 тижні.

За державним устроєм Сан-Марино – республіка. Керують нею два капітани-регенти, які призначаються Генеральною радою, строком на 6 місяців (з 1 квітня по 1 жовтня). На них покладається також функції виконавчої влади. Головним законодавчим органом є Велика Генеральна Рада, яка складається із 60 депутатів, які обираються за пропорційною системою строком на 5 років.

Населення країни – близько 32 тис. чоловік. Державна мова – італійська, столиця – місто Сан-Марино (населення близько 5 тис.). Знаходиться столиця на західному схилі гори Монте-Тітано, трохи нижче вершини. Найбільше місто – Серравалле (більше 9 тис. чол.) Населення інших населених пунктів (а їх налічується 30) не перевищує 1000 чол.

До 2002 року офіційною валютою була Санмаринська ліра, якою офіційно можна було користуватися на території Італії та Ватикану, з 2002 року – євро.

Також країна має свої збройні сили. Їх чисельність не перевищує 100 чоловік.

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 2
Цікавим фактом є те, що Сан-Марино має 2 прапори: офіційний і цивільний. Відрізняються вони тим, що по середині офіційного прапору розташовано герб Республіки. За законом офіційний прапор забороняється використовувати цивільним особам.

 

Може трохи розтягнуто, але познайомилися з Сан-Марино як з державою, тепер перейдемо до справ футбольних. Федерація Футболу Сан-Марино (ФФС) була заснована у 1931 році. Членом ФІФА та УЄФА вона стала 1988-го. Під її егідою проходять національні чемпіонат, кубок та суперкубок. Крім того Федерація підтримує клуб «Сан-Марино Кальчіо», який виступає в Серії С2 чемпіонату Італії.

Перші футбольні змагання було організовано 1937 року, це був Кубок Сан-Марино, але регулярними вони стали лише з 1965 року (до того проводилися в 1937, 1950, 1954, 1958-1961). В 1960 було засновано клуб «Сереніссіма» (який нині носить назву «Сан-Марино Кальчіо»). Це єдиний професійний клуб, тому він не може виступати в національному чемпіонаті, який є цілком аматорським. У 1985 році було проведено перший чемпіонат Сан-Марино.

На збірній уваги зосереджувати не буду, думаю перед матчем з українцями про історію і досягнення цієї збірної буде написано багато, зазначу лише, що найбільшою (та і єдиною) перемогою цієї збірної є перемога 1:0 над Ліхтенштейном (28 квітня 2004 року), а найбільшим досягненням – певно нульова нічия з командою Туреччини (28 березня 1993).

Розглянемо детально чемпіонат Сан-Марино. Його структура трохи відрізняється від більшості європейських ліг. Тож, участь в ньому приймають 15 клубів, які розділяються на дві підгрупи. По завершенню групового турніру по 3 кращі команди виходять до плей-офф, де і визначається ім’я чемпіона та призерів чемпіонату. Сама структура плей-офф не піддається моєму розумінню, але спробую вам її пояснити (ох і намучуся зараз)… Отже, в самому плей-офф 6 раундів.

1 раунд:
клуби які зайняли перші місця в групах не грають. Друге місце групи «А» грає з третім місцем групи «В» і навпаки.
2 раунд:
переможці груп знову пропускають, а між собою грають переможці пари 2А-3В і 2В-3А (для розуміння назвемо їх парою «С»), і клуби які проступилися в цих парах (нехай вони будуть парою «D»).
3 раунд: 
грають 1А-1В (назвемо їх пара «E») і Переможець пари «D» - Програвший пари «С» (назвемо їх парою «F»).
4 раунд:
Переможець пари «С» - Переможець пари «Е» (позначимо їх як пара «G»), Переможець пари «F» - Програвший пари «Е» (нехай буде пара «Н»).
5 раунд: 
Переможець пари «G» пропускає, а Переможець пари «Н» - Програвший пари «G» (назвемо їх парою «І»).
6 раунд: 
Переможець пари «G» - Переможець пари «І».

Якщо Ви щось зрозуміли з першого разу, то беззаперечно отримуєте почесне звання «Молодець» :)

Найбільше число чемпіонських титулів має клуб «Тре Фйорі» - 7;
на другому місці «Доманьяно» - 4;
по 3 перемоги у своєму активі мають «Фаетано», «Фольгоре/Фальчоно», «Мурата»;
по 2 у «Ла Фіоріта» і «Тре Пенне»;
1 перемогу мають «Фіорентино», «Лібертас», «Космос» і «Пеннаросса».

Минулого сезону перемогу в чемпіонаті святкували гравці клубу «Тре Пенне». У фіналі плей-офф вони у серії пенальті перемогли «Лібертас» 5:3, основний час поєдинку закінчився нульовою нічиєю.

Клуби на мають власних стадіонів, матчі проходять на стадіонах «Доманьяно», «Догана», «Фіорентино», «Фонте дель Ово», «Серравалле В», «Кьєзануова». Матчі плей-офф проходять на стадіоні «Олімпіко» в місті Серравалле.

Ось певно і все, що можна сказати про чемпіонат Сан-Марино.

Перейдемо до національного Кубка.

Він також проходить у два етапи. Перший з них груповий. Всі клуби (а їх як Ви пам’ятаєте, 15), діляться на три групи по 5 клубів у кожній. Вони грають між собою турнір у два кола. По дві кращі команди, а також два кращих третіх місця виходять до раунду плей-офф. Перед жеребкуванням клуби діляться на «сіяні» і «несіяні». «Сіяні» - переможці груп і клуб із кращими показниками, решта – несіяні. Далі все як у будь-якому класичному кубку. Одномаччова система. Фінал кубка проводиться все на тому ж «Стадіо Олімпіко».

Минулого сезону володарем кубку став клуб «Ла Фіоріта», у фіналі вони здолали «Сан Джовані».

Першим володарем кубку став «Лібертас», цей клуб тримає лідерство серед числа перемог – їх на його рахунку 10 (щоправда, 6 із них були здобуті, в ті часи коли Кубок проходив нерегулярно). В останні роки володарями Кубку ставали «Ла Фіоріта» (2012, 2013, а також 1986), «Ювенес/Догана» (2009, 2011), «Тре Фйорі» (2010, 1966, 1971, 1974, 1975, 1985).

Також проводиться матч за Суперкубок Сан-Марино, тут все зрозуміло, чемпіон грає з володарем кубка. У випадку, якщо це один клуб, то зустрічаються перші дві команди чемпіонату. Найбільше перемог мають «Тре Фйорі» та «Ла Фіоріта» - по 4.

Матч за Суперкубок 2013 відбудеться 31 серпня, о 20:00 за місцевим часом. В ньому зустрінуться «Тре Пенне» - «Ла Фіоріта»

Із структурою футбольних змагань, маю надію, все більш-менш зрозуміло. Давайте познайомимося з найсильнішими клубам Сан-Марино.

«Тре Фйорі»

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 3

Базується клуб у місті Фіорентино, засновано його було 1949 року. За свою історію він 7 разів вигравав національний чемпіонат, та 6 разів кубок. Кольори клубу – синій і жовтий (ех, рідний він нам).

Найбільш принциповий суперник – «Фіорентино».

Перше своє чемпіонство «Тре Фйорі» здобув в сезоні 1987/1988. У фіналі в серії післяматчевих пенальті вони обіграли клуб «Віртус». Але вже наступного сезону їм довелося боротися за виживання. Боротьба виявилася успішною, і в кінці чемпіонату вони випередили «Монтевісто» на 4 пункти, що дозволило «Фйорі» зберегти прописку в еліті. Далі настав розквіт команди, з 1993 по 1995 роки вони здобули 3 чемпіонські титули, і срібні медалі сезону 1990/1991. От із національним кубком не складалося. Наприкінці 80-х почату 90-х «Тре Фйорі» двічі грав у фіналі, але обидва рази поступався: у 1986 році з розгромним рахунком 6:1 клубу «Ла Фіоріта», і в 1992 в серії післяматчевих пенальті «Доманьяно».

Починаючи з 1997 року Лігу було розділено на дві підгрупи, і вона прийняла сучасний вигляд. На зламі віків «Тре Фйорі» переживав не найкращі часи. В цей період клуб лише двічі зміг пробитися до плей-офф чемпіонату, в сезоні 1997/1998 вони взяли срібло, а в сезоні 1999/2000 поступилися в попередніх раундах. В кубку також справи йшли не краще, черговий фінал було програно все тому ж «Доманьяно», тепер вже в основний час 0:1.

Починаючи з сезону 2008/2009 чорна смуга для «Тре Фйорі» завершилася, їм вдалося виграти чемпіонат (як і два сезони після цього), і нарешті в 2010 році клубу підкорився національний кубок. У фінальному матчі їм вдалося переграти «Тре Пенне» 2:1.

В сезоні 2009/2010 відбувся їх дебют в Лізі чемпіонів, і він відразу міг стати над успішним, обидві гри проти андоррської «Сент-Джулії» завершилися в нічию 1:1, але в серії пенальті більше пощастило клубу з Андорри. В наступні сезони виступи в Лізі чемпіонів були менш успішними, «Тре Фйорі» зустрічався з чорногорським «Рударом», і поступився з загальним рахунком 1:7, і мальтійською «Валлеттою», якій також не склав конкуренцію 1:5.

Про склад команди сказати щось важко. Складається він переважно з місцевих футболістів, із суттєвим вкрапленням італійців. Є кілька легіонерів з Албанії, але їх прізвища відомі мабуть тільки вболівальникам «Тре Фйорі».

Останній сезон «Тре Фйорі» провалив, зайнявши останнє місце в своїх групі.

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 4(з Кубком та Суперкубком Сан-Марино, 2012 рік)

«Доманьяно»

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 5

Засновано клуб було 1966 року в однойменному місті. Клубні кольори – червоний і жовтий. «Доманьяно» - мабуть найуспішніший кубковий клуб країни. За останні 25 років вони 7 разів вигравали кубок і ще тричі спинялися в кроці від нього. З чемпіонськими титулам трохи гірше, їх у клубу лише чотири. Проте, «Доманьяно» жодного разу не грав в Лізі чемпіонів. По регламенту клуби з Сан-Марино тоді грали лише в Кубку УЄФА, але і  цьому турнірі похвалитися «вовкам» немає чим. За три старти в єврокубках вони пропустили 22 сухі м’ячі. Цікавий факт, всі матчі вони гали проти клубів із слов’янським корінням: «Вікторія Жижков» (Чехія), «Торпедо Москва» (Росія) і «Домжаде» (Словенія).

Склад команди – це переважно гравці з сан-маринським паспортом.

Минулого сезону «Доманьяно» зайняв 6 місце в підгрупі «В» чемпіонату.

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 6(після перемозі в чемпіонаті 2004/2005)

 

«Тре Пенне»

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 7

Столичний клуб, заснований в 1956 році. Кольори клубу в стилі прапора, білі і блакитні. На протязі останніх сезонів клуб демонструє досить впевнену гру, що допомогло їв виграти два чемпіонат поспіль. В кубку справи трохи гірші, останній трофей «Тре Пенне» завоював вже досить далекого 2000 року. Після цього у них було ще 3 фінали, але в них «бьянко-челесті» поступилися. В єврокубках клуб грає на рівні з іншими клубами із Сан-Марино, за 4 старти жодного разу прибитися до наступного раунду їм не вдалося, але великим успіхом є аж 5 (!) забитих м’ячів. При чому 3 з них у ворота боснійського «Зринські» (щоправда по сумі зустрічей рахунок був 3:13).

З 2009 року за клуб грає молодий росіянин Володимир Михайловський, який виступав за дубль «Крильєв Совєтов» із Самари і «Академію» із Тольяті.

Найсвітліша республіка. Огляд футболу в Сан-Марино - изображение 8(перед грою в Єревані проти «Ширака»)

 

Якщо говорити про успіхи клубів із Сан-Марино на євроарені, то варто зазначити, що стартували в єврокубках за час участі в них 11 різних клубів. Різниця забитих і пропущених м’ячів вражає: 14:160. Жоден з клубів не змін пробитися до наступного раунду. Цього сезону відбулася історична подія, «Тре Пенне» здобув першу для Сан-Марино перемогу в Європі, обігравши 1:0 клуб «Ширик» з Вірменії. Також очки до скарбнички Федерації в рейтингу УЄФА приносили:

2007/2008 «Лібертас» - «Дрогеда» (Ірландія) 1:1 (Кубок УЄФА)
2009/2010 «Тре Фйорі» - «Сенет-Джулія» (Андорра) 1:1/1:1 (Ліга чемпіонів)
2010/2011 «Фаетано» - «Зестафоні» (Грузія) 0:0 (Ліга Європи)
2013/2014 «Тре Пенне» - «Ширак» (Вірменія) 1:0 (Ліга чемпіонів)
Сумарно: +1 =4 -45 14:160

Ось і завершилася наша екскурсія по футболу Сан-Марино. Чи можна вважати його екзотикою – думаю, так. Як ставитися до подібних змагань – справа кожного, але в цій країні люблять футбол, і він є невід’ємною частиною життя цих людей.



Создан 15 сен 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
счетчик посещений (27.06.2011)