ЖОВТОВОДСЬКИЙ ФУТБОЛ

 

Тренери України часів незалежності. Баль




Тренери України часів незалежності

Андрій та Орест Балі - такі схожі й різні


Продовжуючи цикл матеріалів про тренерів, які колись очолювали елітні команди в чемпіонатах України часів Незалежності, ми згадаємо не просто про двох наставників, а про братів Андрія та Ореста Балів. Кар'єра гравців у обох була зовсім різною, однак при цьому їм була притаманна одна риса — вірність своїй команді: в Андрія — до київського «Динамо», в Ореста — до рівненського «Вереса». Ставши тренерами, брати багато разів працювали разом: старший Андрій - головним тренером, молодший Орест - його помічником. Були обидва, водночас, і головними тренерами, кожен у своїй команді. Для обох ці періоди були важкими. Обом судилося відчути на собі гіркоту розгромних поразок, і, що цікаво, в обох випадках від київського «Динамо».

Працюючи у «Ворсклі» та «Чорноморці» , Андрій БАЛЬ залишив слід у літописах таких команд, як «Арсенал», «Металіст» і «Дніпро». В історії ж ужгородського «Закарпаття» цей слід виявився занадто глибокий.
Андрій Михайлович народився 16 лютого 1958 року в селищі міського типу Розділ Миколаївського району Львівської області. Вихованець львівського футболу. Спочатку грав у ДЮСШ Нового Роздолу, з 1971-го — у львівському спортінтернаті. 1975-го почав виступи у дублюючому складі «Карпат», а вже за два роки, 1977-го — в основному складі головної команди Львівщини. Допоміг «Карпатам» повернутися до вищого дивізіону чемпіонату СРСР за результатами сезону 1979-го. З 1981 року — гравець київського «Динамо». У ньому Андрій чотири рази виграв золоті медалі чемпіонату СРСР і стільки ж разів — Кубок країни. Переможець розіграшу Кубка володарів кубків УЄФА 1986 року. 1991 року переїхав до Ізраїлю, де впродовж одного сезону грав за «Маккабі» (Тель-Авів), а згодом за клуб «Бней-Єгуда», у складі якого 1993-го завершив ігрову кар'єру. Також викликався до збірних команд різних вікових категорій. Вигравав чемпіонат світу серед юнаків до 19 років 1976-го, чемпіонат Європи серед юніорів до 20 років 1977-го, молодіжний чемпіонат світу-1980.
У складі радянської збірної дебютував 1981-го, відігравши впродовж восьми років у її складі загалом 20 матчів, зокрема — в рамках фінальних частин чемпіонатів світу 1982 та 1986 років. У формі національної збірної відзначився одним забитим м'ячем — у ворота збірної Бразилії на чемпіонаті світу-1982.
Завершивши 1993-го ігрову кар'єру, Баль залишився в Ізраїлі, де почав працювати на посаді помічника головного тренера спочатку в клубі «Маккабі» (Хайфа), а згодом у «Маккабі» (Герцлія). Як головний тренер дебютував 1999 року в ізраїльському клубі «Акоах».
У вищій лізі чемпіонату України Андрій Михайлович з'явився під час міжсезоння 2001 року на чолі полтавської «Ворскли», замінивши Сергія Собецького. На той час команда завершила змагання за підсумками 2000/01 на 12 місці, у Кубку України дійшла до 1/16 фіналу, і взяла участь у розіграші Кубка УЄФА, де поступилася у першому раунді.
Старт Андрія Баля вийшов непростий. Першої перемоги довелося чекати аж два з половиною місяця. Лише у десятому турі полтавці взяли гору — над «Закарпаттям». До речі, тих трьох очок не вистачило ужгородцям, аби за підсумками сезону залишитися в елітному дивізіоні. Цей локальний успіх пішов «Ворсклі» на користь. Далі вона поступилася київському «Динамо» з мінімальним рахунком 0:1. А вже наступного туру полтавці зіграли проти майбутнього чемпіона України донецького «Шахтаря» взагалі на рівних — 1:1. Завершила осіннє коло «Ворскла» на мажорній ноті, обігравши вдома чинного на той час фіналіста Кубка України — столичний ЦСКА.
Навесні того ж сезону колектив знову почав важко «розгойдуватися» — п'ять матчів без перемог. Лише у шостому весняному турі «Ворскла» святкувала виграш, цього разу на виїзді у Львові проти місцевих «Карпат». Це досягнення знову підбадьорило команду, і вона ще три матчі поспіль не програвала. При цьому було обіграно вдома майбутнього володаря бронзових медалей чемпіонату України донецький «Металург», а нічия з «Металістом» не дозволила харків'янам ще за підсумками сезону 2001/02 (вперше в своїй історії часів незалежності України) завоювати право виступити у Кубку УЄФА. Здобувши 25 очок, «Ворскла», на чолі з Андрієм Балем, посіла 11 місце. У Кубку України колектив вилетів на загальному п'ятому (а для себе першому) етапі від луцької «Волині-1» (0:1 — на виїзді, 0:0 — вдома).
Новий сезон-2002/03 Андрій Баль розпочав також у «Ворсклі» і провів його повністю. Як і в попередньому чемпіонаті, полтавці довго «запрягали», поступившись у трьох стартових матчах поспіль. Але, здобувши у четвертому турі перемогу над «Металістом» (пришвидшивши тим самим виліт харків'ян з вищої ліги), підопічні Баля надалі виступали вже стабільно: домашня перемога над «Таврією», виїзний успіх у матчі із запорізьким «Металургом». І навіть чемпіону України (на той час) донецькому «Шахтарю» полтавці поступилися лише внаслідок пенальті. Але потім відбувся матч проти київського «Динамо». Підопічні Баля поступилися з рахунком 0:8. Це був удар такої сили, що «Ворскла» аж до зимового антракту (шість матчів) не могла виграти, взявши лише два очки. Лише у другому весняному турі здобула перемогу, цього разу над «Олександрією». А ще за тур упевнена домашня перемога над львівськими «Карпатами» (3:0) підтвердила, що колектив позбувся негараздів і вийшов на більш-менш стабільний рівень.
Далі команда вже великих збоїв не давала і навіть проти грандів виступила пристойно: мінімальна поразка від «Динамо» та виїзна нічия з донецьким «Шахтарем». Додамо ще до цього домашню нічию зі столичним «Арсеналом», яка не дозволила киянам (саме як «Арсеналу», а не ЦСКА) вперше в своїй історії потрапити до зони єврокубків. А також — домашню перемогу над «Дніпром», що завадила йому вп'яте стати володарем бронзових медалей.
Тож можна зробити висновок, що ворскляни наробили у тому сезоні чимало галасу. Загалом за З0 матчів (+8 -8 =14, 26-41) підопічні Андрія Баля здобули 32 очки і посіли 11 місце.
У Кубку України в Андрія Михайловича цього разу справи пішли набагато краще: в 1/32 фіналу полтавцям скорилася білоцерківська «Рось» (2:1), в 1/16 — мелітопольський «Олком» (1:0), в 1/8 фіналу — «Нафком-Академія» (Ірпінь) (3:2). І лише в 1/4 фіналу полтавці поступилися майбутньому володарю Кубка України «Динамо» (0:1 — на виїзді і 0:4 — вдома).
Сезон-2003/04 Андрій Михайлович також розпочав у Полтаві. Перший же матч — нічия з володарем бронзових медалей донецьким «Металургом» (2:2). Але далі — поразка з розгромним рахунком від «Шахтаря» — 0:4. Команда після цього в трьох наступних матчах не програла, але вже у 6 турі в Києві зазнала ще одного розгрому від «Арсеналу» (0:4). Після цього Андрій Баль подав у відставку, і його змінив російський фахівець Олег Долматов.
У Кубку України за цей час полтавці здолали в 1/32 фіналу миколаївський «Водник» і вийшли до 1/16 фіналу. За ці 6 матчів (+1 -2 =3, 4-11) команда здобула 5 очок. Всього за період роботи на чолі «Ворскли» Андрій Баль провів 62 матчі, в яких здобув 15 перемог, зазнав 17 поразок і З0 матчів звів унічию.
Удруге в чемпіонаті України як головний тренер Андрій Михайлович з'явився за шість років, посеред сезону-2009/10 на чолі одеського «Чорноморця», замінивши Ігоря Наконечного. На той час ця команда, за підсумками попереднього сезону (2008/09), посіла 10 місце. Старт нового чемпіонату вийшов не зовсім вдалим: розгромна поразка від «Динамо» у першому турі (0:5) і лише три очки у шести наступних турах. У Кубку України команда вилетіла на першому ж для себе етапі (1/16 фіналу) від алчевської «Сталі» (0:1).
Перший «млинець» на посаді головного тренера «Чорноморця» вийшов «глевкий» — одесити поступилися «Іллічівцю» з рахунком 0:2. Однак потім команда видала серію з трьох матчів без поразок. Зокрема, «моряки» виграли вдома у «Закарпаття», чим прискорили виліт ужгородців (як і вісім років тому) з вищої ліги. Далі — знову невдачі: чотири матчі без перемог, зокрема виїзна поразка від майбутнього бронзового призера чемпіонату України харківського «Металіста» — 1:5. Потім важка перемога на останніх хвилинах над луганською «Зорею» (1:0) і знову дві поразки від київських команд — «Динамо» та «Арсеналу».
Друге коло одесити під керівництвом Андрія Михайловича почали впевненіше: тут були перемоги над «Таврією» та «Кривбасом». Але після поразки від «Дніпра» (в третьому весняному турі) команда наступні п'ять матчів не могла знайти свою гру, граючи винятково внічию. Цих втрачених восьми очок цілком вистачило б на те, щоб утриматися у вищій лізі. А поразка у Донецьку від місцевого «Шахтаря» — 0:3 ще більше «добила» і без того важкий виступ одеситів: вони в останніх трьох турах взяли лише одне очко. Провівши 24 матчі (+4 =9 -11, 16-30) і здобувши 21 очко, команда Андрія Баля за сезон набрала 24 очки, посіла 15 місце і понизилася в класі. Сам Андрій Михайлович склав повноваження головного тренера «Чорноморця» і більше на керівній посаді в клубних командах вищої ліги не працював. Всього у вищій лізі Андрій Баль провів 86 матчів, у яких здобув 19 перемог, зазнав 28 поразок і 39 матчів звів унічию.
Нині: з 2003 року Андрій Михайлович працював у тренерському штабі національної збірної України помічником головного тренера Олега Володимировича Блохіна і допоміг вивести її до вісімки найкращих команд світу на ЧС-2006. Далі Андрій Михайлович працював з Олегом Блохіним у російській прем'єр-лізі, в ФК «Москва». Недавно чутки «сватали» Андрія Михайловича в Казахстан, у «Шахтар» (Караганда). Однак така версія не підтвердилася. Зараз, наскільки відомо, Андрій Баль з тренерською роботою не пов'язаний.
Орест БАЛЬ став одним із тренерів, який спробував зберегти рівненський «Верес» в останньому для нього сезоні у вищій лізі.
Орест Михайлович народився 2 жовтня 1960 року в селищі міського типу Розділ Львівської області. 1989-1991 років молодший із братів Балів грав за «Авангард» (Рівне), з 1991 по 1994 — у «Вересі» (Рівне). Там же, завершивши кар'єру футболіста, Орест Михайлович розпочав тренерську діяльність.
Як головний тренер у вищій лізі чемпіонату України Орест Баль став очолювати в середині сезону-1994/95 «Верес» (Рівне). Сталося це після 22 туру. Тоді Орест Михайлович замінив В'ячеслава Кобилецького. На той час команда перебувала у нижній частині таблиці, а в останніх п'яти матчах зіграла без перемог. У Кубку України рівненці зупинилися на стадії 1/8 фіналу, поступившись шепетівському «Темпу».
У першому ж матчі підопічні Ореста Баля зіграли на рівних з «Таврією», яка, за підсумками того сезону, замкнула п'ятірку найкращих команд України. Однак вони в наступних чотирьох матчах здобули одне очко, пропустили 12 м'ячів і не забили жодного. Особливо болючою стала поразка від київського «Динамо» з рахунком 0:7. Наступний домашній матч проти запорізького «Металурга» завершився нульовою нічиєю. Відтак Орест Баль змушений був скласти повноваження. Сім турів, що залишилися до кінця сезону командою керував Іван Краснецький. Після цього головним тренером Орест Михайлович у вищій лізі вже не працював.
Нині: після відставки з посади головного тренера «Вереса» Орест Баль продовжував працювати у рівненській команді тренером-селекціонером ще три роки, аж до 1998-го. Далі була робота тренером-селекціонером у київському ЦСКА. Вважається, що саме Орест Михайлович помітив свого часу талант чинного гравця «Динамо» та збірної України Тараса Михалика. Потім була робота тренером-селекціонером у «Ворсклі» 2002-2005 років (у той період, коли там працював старший брат Андрій), у київському «Арсеналі» (2005-2008). Далі — знову повернення до «Вереса», де Орест Михайлович був спортивним директором. Потім, коли Андрій Баль став головним тренером «Чорноморця», брат був у його штабі тренером-селекціонером. Зараз Орест Баль мешкає у Рівному, перебуваючи у «творчій відпустці».



Создан 24 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
счетчик посещений (27.06.2011)