ЖОВТОВОДСЬКИЙ ФУТБОЛ

Історія Прикарпатського футболу: футбольні прем'єри Станиславова




Історія Прикарпатського футболу: футбольні прем'єри Станиславова

Футбол у Галичині має довгу і славну історію. Польські джерела подають інформацію про першу офіційну зустріч з копаного м'яча, яка мала місце у Львові 14 липня 1894 року, між сокільськими дружинами Львова і Кракова. У 1900 році у Львові вийшла перша брошура з приписами гри у футбол під назвою "The Football Association". А що ж Станиславів? Коли футбол з'явився на Прикарпатті і хто доклався до його популяризації в наших краях? Відповідей на ці запитання не так уже й багато.

На жаль, на сьогоднішній день уже немає живих свідків тих далеких футбольних початків, які б могли пролити світло на процес зародження та розвитку копаного м'яча на Станиславивщині. Відомості з архівних даних і з мемуарної літератури настільки обмежені, приблизні і неточні, що на їх основі можна скласти тільки приблизну картину цього процесу. Польські автори подають різні дати появи в Станиславові перших футболістів і першого футбольного клубу: в одному випадку згадується як початок закладення першої польської футбольної дружини під назвою "Ревера" 1904 рік,а в іншому аж 1908-й, що здається більш правдоподібно. Переконання в правдоподібності саме другої дати грунтується не тільки на на основі архівних згадок, але й на перевіреному факті святкування в 1938 році 30-літнього ювілею спортивного клубу "Ревера", на честь якого навіть випустили пам'ятну ювілейну медаль. Архівні дані свідчать про те, що в 1907 році в Другій польській гімназії у Станиславові було створене Товариство забав рухових "Ревера", яке з часом переросло в загальноміський спортивний клуб. Назву пов'язують із графом Потоцьким, який мав звичку вживати вираз "re vera" (в перекладі з латині означає "правдива річ"). Ініціатором створення товариства був директор Ощадбанку в Станиславові, великий прихильник футболу Людовік Преновський. Серед ентузіастів створення клубу історія доносить імена Тадеуша Ясельського, лікаря Аполлінарія Ляхавця, Норберта Околовича, Сильвестра Барткевича, знаного за прізвиськом "Браток". Повна назва клубу звучала спочатку як "Клуб спортовий Ревера", але в 1919 році офіційна назва дещо змінилася - "Військово-цивільний спортивний клуб Ревера". Офіційними кольорами клубу були червоно-голубі барви. До речі, подібнібулли у львівської "Погоні". Взагалі, факт заснування спортивного клубу далеко не завжди означав, що там зразу почали культивувати футбол. Зокрема, заснований в 1905 році в місті жидівський "Гакоах" тільки після світової війни прийшов до впровадження копаного м'яча.

"Футболісти появилися в Станіславові десь біля 1906-го...", - писав у статті "Станіславські бої" Збігнев Добровольний, дослідник футболу в місті і колишній гравець польської "Ревери". І це твердження, здається, заслуговує на увагу. Тим більше, що за свідченням українського популяризатора футболу і відомого в Галичині адвоката і політика доктора Кирила Трильовського в цьому році в Коломиї вже існувала українська футбольна команда "Прут", яка мала і свій футбольний майданчик. Виглядає на те, що Трильовського й Івана Боберського можна вважати чи не першими популяризаторами гри на Станіславівщині. Відомий громадський діяч популяризував цей вид спорту через молодіжні товариства "Січ". "...гра в копану пилку (м'яч), ... надаєсь дуже добре для наших Січий", -писав він у 71-му числі газети радикальної партії "Громадський голос" за 16 жовтня 1906 року. І продовжував: - Очевидно - Січовики мусять бути ве з грубша обтесані, "обрихтовані", так як простим людем не мож братися до такої гри. Передовсім - наша сільська молодіж, заки трохи обтешеся чи то в Січи, чи хоч в читальні - має таку вдачу, що у неї дуже легко всяка забава, де треба себе ловити, дотиками руками і т.ин. переміняється в бійку. Отже треба найпереше вправлятися в таких забавах, як подані в "Отамані" (видання радикальної партії. - І.Д.) на р. 1905, або в пр. "Гри і забави рухові" ч.1, і при тім строго уважати, щоби ніхто не поводився по простацьки як н.пр. не штуркав других, не підставляв ноги і т.д. Хто би в подібний спосіб провинився - того сей час виключити з забави".

Чи є створення в 1909 році станиславівської філії товариства "Січ" початком українського футболу місті? Сказати важко, але в тому, що вцій організації пропагувалося тіловиховання, сумнівів, звичайно, немає. Та український спортивний клуб у Станиславові до Першої світової війни все ж існував. Коли точно було засноване туристично-спортове товариство "Чорногора" - в 1907-му чи в 1908 році, на основі відомих на сьогоднішній день джерельних матеріалів ствердити непросто.

Завдяки дослідженням відомого івано-франківського історика Михайла Головатогота праці дослідників футболу С. Вересова, В.Горощака і Є.Попова сьогодні ми можемо привідкрити завісу початків зародження футбольного руху в Станиславові.

Незважаючи на негативне ставлення старшого громадянства до нового захоплення молоді, популярність копаного м'яча поступово зростала. Вже в 1909 році "Ревера" відвідала Львів, де зіграла матч із резервістами найстарішого тамтешнього клубу "Чорні". Гості програли із рахунком 4:1. Дома "Ревера" мала змогу реабілітуватися через два тижні, але цього не сталося. Львів'яни перемогли знову - 1:3. Через рік, у травні 1910 року, до Станиславова прибув уже основний склад львів'ян. І знову 1:6 з "Чорними". У квітні 1911 року, граючи черговий раз на полі "Чорних" у Львові, станіславівці поступилися із непристойно великим, розгромним рахунком 8:3. Правда перший тайм проходив досить напружено і завершився відповідно 4:3. Матч відбувався в парку Товариства рухових забав. Львівська газета "Слово польське", незважаючи на рахунок і суттєву перевагу господарів, оцінила гру станіславівців як непогану, відзначивши добрий потенціал гостей. З найсильнішою львівською дружиною "Погоня" станиславівці зіграли в 1913 році. І тут львів'яни були сильніші, перегравши "Реверу" 3:0.

На жаль, ми не знаємо про те, в яких формах існував український футбол у Станіславові до війни. Хоча про те, що скоріше за все він, напевне, таки існував, промовляє хоча б той факт, що з 1909 року тут існувало пожежно-руханкове овариство "Січ". Як відомо, січовики футболом цікавилися, і тим більше його пропагував "Січовий Батько" - д-р Кирило Трильовський. Першу інформацію про існування в місті українського футболу знаходимо тільки з 1921 року.

З вересня цього року за ініціативи спортивного клубу "Україна" у Львові організовано з'їзд представників українських спортивних товариств з метою створення Українського союзу спортових товариств. Крім безпосередньо представників львівської "України", а також "Сянової чайки" з Перемешля і "Скали" з Стрия, був присутній представник спортивного клубу "Чумаки" зі Станиславова. Всі вищезгадані спортивні клуби, а також "Поділля" з Тернополя з усіх видів спорту вправляли тільки футбол, або, як тоді казали, копаний м'яч. І всі названі команди вже тоді мали по одній повній футбольній дружині. Більше ніякої певної інформації про "Чумаків" у літературі не зустрічаємо. Але зате на українському футбольному обрії Станиславова з'являэться князывська постать зы "Слова о полку Ігоревым" Буй-Тура Всеволода. Коли створено футбольний клуб "Буй-Тур" достаменно сказати важко. Відомий станиславівський футбольний спеціаліст Дмитро Прідун стверджував, що сталося це в 1920 році. Пізніший гравець "Буй-Тура", а потім "Пролому" Теодозій Моклович говорив про "діяльність" клубу в 1921-1924 роках. Ближчий до істини скоріш за все був останній, бо початок встановлення польської окупації в Станиславові навряд чи міг бути ознаменований широким розвоєм спортивного і зокрема футбольного життя. Непросто відповісти і на запитання, хто в той час був біля керма українського клубу. Прідун і Моклович, а також тодішній гравець команди Ярема Попель згадують, що опікуном дружинина той час був радник Омелян Каратницький. Поважну фігуру цього пана можна побачити на всіх тодішніх світлинах команди. Каратницький купував їм форму, "возив за свій кошт на змагання до інших міст, фундував їм там їжу й нічліг - взагалі дбав про все і платив за все. Періодично за клуб виступали українські футболісти місцевої польської "Ревери", що завжди було святом для українських вболівальників - Михайло Косач, Михайло Копаницький і Кропивницький".

Традиційним суперником "Буй-Тура" в товариських матчах була львівська "Україна". Здається, тільки в своїй першій зустрічі з "Україною" в 1924 році у Львові станиславівці здобули перемогу, і що цікаво, з розгромним рахунком 4:0. У всіх решту фортуна була прихильніша до футболістів з міста Лева. В 1925-му вони реваншувалися з рахунком 5:1 у Львові і 0:3 у Станиславові.

 Далі буде …



Создан 24 янв 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
счетчик посещений (27.06.2011)