ЖОВТОВОДСЬКИЙ ФУТБОЛ

 

Лев Броварський




Замість квітів на могилу

 




Рік тому перестало битися серце одного з найвизначніших футболістів Львівщини, вихованця дрогобицького футболу легендарного Лева БРОВАРСЬКОГО.
Левко народився в футбольній сім’ї. Його батько Рудольф Броварський стояв біля витоків дрогобицького футболу, успішно виступав за команди СД (спортивна дружина) «Сокіл», «Ватру», «Більшовик», ДНПЗ №1. Любов до футболу передалася і до трьох синів, але найбільших успіхів серед усіх дрогобицьких футболістів здобув наймолодший син.
Левко на відмінно закінчив восьмирічну школу №10, механічний технікум та Львівський інститут фізичної культури. Вже у 10 років почав відвідувати футбольну секцію ДСТ «Спартак», де тренером працював Сергій Козлов. А коли при команді майстрів класу «Б» - «Нафтовик» (Дрогобич) відкрили групу підготовки, перейшов у «Нафтовик». Тут азів футболу навчав гравець «Нафтовика» Володимир Аксьонов. У молодіжній команді дістали путівку у великий футбол також Остап Савка, Хосе Турчик.
У 1965 р. при долотному заводі створюється ще одна футбольна команда «Долотник», яка з успіхом виступала в чемпіонаті Львівщини та України серед команд колективів фізкультури. Команда юнаків заводу стала чемпіоном Львівщини, а юний Левко за сезон забив 76 м’ячі в у ворота суперників. Нерідко виступав і за дорослу команду. Тут юнаками опікувалися відомі не тільки у Дрогобичі тренери Юрій Максимов та Йєне Міраї. Сімнадцятирічного здібного юнака одразу запросили до головної команди міста – «Нафтовика», де він за два сезони провів у ворота суперників сім м’ячів у 57 матчах.
У 1967 році вступає на навчання до інфізу на денне навчання, одночасно бере участь у першості Львова. Заслужений тренер України Ернест Юст одразу включив його до складу львівських «Карпат». Восьмого квітня 1968 р. у матчі проти калінінградської «Балтики» відбувся дебют Броварського в основному складі. З тих пір він незмінно виходив на поле під своїм №6, провівши за «Карпати» за тринадцять сезонів 412 офіційних матчів, в яких відзначився 47 разів. Та найбільшу насолоду діставав, коли віддавав останню гольову передачу. Універсалізм, бездоганна техніка володіння м’ячем, вміння організувати комбінаційну гру, швидкість у прийнятті рішення і філігранне виконання технічних прийомів, здатність імпровізувати на полі, добрий удар з обох ніг, - ці якості невдовзі зробили його одним із лідерів команди, улюбленцем львівської публіки. Він став стрижнем середини поля, через нього практично йшла вся гра, він уміло диригував і моторним Г.Лихачовим, і нестримним В.Данилюком , і технічним Б.Грещаком. Сам забивав, може, і рідше, ніж хотілося б, та після його вивірених передач та розіграшів стандартів команда забивала левову частку голів. Особливо показові голи у виконанні Я.Габовди.
Броварський – гравець збірної команди СРСР. Від 1973 року виводив своїх партнерів на поле з капітанською пов’язкою. Його запрошували до себе всі московські імениті клуби, київське «Динамо», але він залишився «карпатівцем». За його галицький патріотизм любили і поважали львів’яни, він став символом зелено-білих. Його ім’я золотими літерами вписано в славну історію львівських «Карпат».
Після завершення кар’єри футболіста «Карпат» ще кілька сезонів виступав за самбірський «Спартак», а з 1985 року – на тренерській роботі. Працював старшим тренером Львівського спортінтернату – (1985-88, 1992-96), його вихованці Юрій Мокрицький та Мущинка стали чемпіонами світу серед юніорів у Канаді. У сезоні 1989-90 рр. тренував молодіжну збірну Камеруну, у 1996-1997 рр. – «Галичину» (Дрогобич). Заслужений тренер України (2001р.). З 2004 року очолював регіональний центр розвитку дитячо-юнацького футболу при Федерації футболу України. Нагороджений державними нагородами. А дрогобичани присвоїли йому звання «Почесний громадянин міста Дрогобича».У день свого шістдесятиріччя Броварський отримав чимало подарунків. Зокрема, «Карпати» навічно «закріпили» за ним шостий ігровий номер. З іменем Броварського пов’язано безліч славних сторінок історії львівського футболу. Найзнаменніша з них – Кубок Радянського Союзу з футболу. 4 червня 2009 року після важкої тривалої хвороби Лев Рудольфович на 61 році життя завершив свій земний шлях. Похований на Личаківському кладовищі.
Якщо у людини є талант, то він проявляється у всьому. Професіоналізм, досконале знання футболу, вміння розібратися у найскладніших проблемах поставили його на найвищі щаблі спортивних організаторів, По-людськи відкритий, товариський, завжди готовий прийти на допомогу, оптиміст і життєлюб за вдачею, непоступливий, по-спортивному злий, віддаючи футболу життя і душу, Лев Рудольфович залишив свій неповторний слід в історії дрогобицького, львівського та українського футболу, якому служив до останніх днів свого життя.



Создан 16 янв 2011



  Комментарии       
Всего 1, последний 11 мес назад
Тарас 15 дек 2016 ответить
Хто автор допису?
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
счетчик посещений (27.06.2011)